Пам'ять Героїв

Сергій Приймак — наш земляк і учень цієї школи. З глибокою скорботою педагогічний колектив і випускники Полицівського ліцею вшановують його світлу пам’ять. Його ім’я назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав.

Народився 29 грудня 1988 року в селі Полиці, третьою дитиною в сільській родині. У 1995 році став першокласником місцевої Полицівської школи. Вчителі згадують уважного й товариського учня: він встигав учитися, допомагати батькам і брати участь у спортивних змаганнях та шкільних заходах.

Після закінчення школи у 2005 році навчався в Камінь-Каширському вищому професійному училищі. Строкову службу 2007–2008 років проходив у 80-й аеромобільній бригаді у Львові, отримав звання молодшого сержанта; брав участь у ліквідації наслідків повені на Чернівеччині. Повернувся до цивільного життя в рідному селі.

На початку збройної агресії Росії 2014 року Сергій працював на будівництві в Києві. На виклик військкомату приїхав без вагань. Служив у 51-й механізованій бригаді, де йому довірили зенітну установку. 21 серпня 2014 року загинув під час обстрілу поблизу Мар’їнки на Донеччині, прикривши побратимів. Поховали воїна в Полицях 24 серпня — у День Незалежності України.

28 грудня 2014 року, напередодні дня народження Сергія, на будівлі Полицівської школи відкрито меморіальну дошку. Того ж дня в спортзалі відбувся перший волейбольний турнір його пам’яті. У травні 2018-го на подвір’ї ліцею відкрито Алею слави імені Сергія Приймака — з альтанкою, лавками й квітником, який доглядає шкільне лісництво.

Народився 22 квітня 1980 року в селі Полиці, найменшою дитиною в родині Катерини та Василя. Змалку допомагав вести господарство, а коли старші брат і сестри виїхали, лишився опорою для батьків.

У 1997 році вступив до Горохівського сільськогосподарського технікуму. З червня 1998-го до листопада 1999-го проходив строкову службу в Окремому президентському полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. Працював у райцентрі та в місцевому лісгоспі; заробіток із сезонної праці в Польщі віддав на лікування старшого брата.

У березні 2022 року мобілізований до Збройних Сил України. Служив оператором відділення взводу управління протитанкової артилерійської батареї механізованого батальйону. 20 березня 2023 року прийняв перший бій поблизу Бахмута.

4 травня 2023 року загинув під час мінометно-артилерійського обстрілу в районі Богданівки Бахмутського району Донецької області. 10 травня похований на кладовищі рідного села Полиці.

Народився 23 червня 1979 року в селі Іваномисль, у багатодітній родині Івана та Ганни Мельників. Село з усіх боків оточене лісом; діти допомагали батькам у господарстві, поки ті працювали в колгоспі. Після місцевої школи Володимир навчався в Ковельському ПТУ за спеціальністю «обробка деревини», пройшов строкову службу. У мирний час працював на деревообробному комбінаті, згодом жив і працював у рідному районі.

З перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до територіальної оборони. За рік бригаду перекинули на нульові позиції Донецької області. Понад два роки Володимир тримав найнебезпечніші рубежі: Лиман, Очеретине, Покровськ, Торецьк. Старший сержант взводу, напередодні останнього бою офіційно підвищений до головного сержанта роти; вправно працював зі стрілецькою, інженерною зброєю та мінометом, збивав ворожі дрони, навчав новачків.

Останній бій прийняв поблизу села Плещіївка Краматорського району Донецької області. Земний шлях обірвався 29 квітня 2025 року.